Хміль займає ділянку на 15–20 років і росте на шпалері заввишки 5–7 м. Перший повноцінний урожай дає на другий-третій рік. Продати шишки вдається тоді, коли їх правильно висушили, тримали в холоді без доступу повітря, а покупця знайшли ще до закладки хмільника.

Традиційний регіон хмелярства в Україні — Житомирщина, і клімат Полісся та північного Лісостепу з вологим літом і нежаркими ночами підходить хмелю найкраще. У Степу культура можлива лише з крапельним поливом і захистом від суховіїв.

Ділянка і шпалера

Хмелю потрібен глибокий пухкий суглинок або супісок з pH 6–7,5 і рівнем ґрунтових вод нижче 1,5–2 м: коріння йде вглиб на кілька метрів і в мокрому ґрунті загниває. Відкритий вітрам пагорб теж поганий вибір. Шпалера з дорослими рослинами працює як вітрило, і сильний порив валить крайні опори разом із рядом.

Промислова шпалера має висоту 6–7 м. На присадибній ділянці допустимо 4–5 м, але врожай буде меншим, бо основна маса шишок формується на бічних пагонах у верхній частині рослини. Опори ставлять через 8–12 м, крайні в ряду роблять міцнішими, з відтяжками на анкери, закопані в землю. Верхній дріт беруть завтовшки 4–5 мм.

Схема посадки: міжряддя 2,5–3 м, у ряду 1–1,5 м. Площа живлення одного куща виходить 2,5–4,5 м², тобто на сотку припадає 22–40 кущів, частіше 25–35.

Посадка і перші два роки

Садять кореневищні живці завдовжки 10–15 см з 2–3 парами бруньок або вкорінені саджанці. Сорт вибирають під покупця. Ароматні сорти броварні беруть для запаху і смаку пива, гіркі цінують за вміст альфа-кислот, які дають гіркоту. Назву сорту варто підтвердити документом розсадника, бо броварня купує конкретний сорт, а безіменний хміль беруть хіба що на фіточаї.

Висаджують навесні, коли ґрунт прогрівся до +8…+10 °C, або восени, у вересні–жовтні. Живець кладуть у лунку бруньками вгору і присипають шаром 3–5 см.

У перший рік до кожного куща підв'язують шпагат або шнур до верхнього дроту. На шпагат пускають 2–3 найсильніші пагони, решту видаляють, щоб рослина не розпорошувалась. Урожай першого року символічний, його можна використати як пробну партію для покупця. На другий рік кущ дає вже помітну кількість шишок, на третій виходить на повну силу.

У Степу полив потрібен обов'язково, найзручніше крапельний, з лінією вздовж ряду. У Лісостепу поливають у посушливі періоди, коли верхні 20 см ґрунту пересохли, особливо під час цвітіння і формування шишок.

Річний цикл робіт і механізація

Навесні кущі відкопують і обрізають кореневище: видаляють торішні пагони і прирости, які розповзлися вбік. Це найтрудомісткіша ручна робота в хмільнику. Потім до кожного куща прив'язують шпагат і закручують на нього пагони за годинниковою стрілкою, якщо дивитися згори. Пагін, закручений у протилежний бік, сповзає.

Улітку листя на пагонах обривають до висоти 1–1,5 м. Нижній ярус погано провітрюється, і саме там починається пероноспороз. Від цієї хвороби обприскують препаратами міді за інструкцією, особливо після теплих дощів. За сезон роблять 3–4 міжрядні обробки та обгортання кущів.

Після збирання рештки пагонів із листям прибирають з хмільника і не залишають у міжряддях: на них зимують збудник пероноспорозу і шкідники, зокрема павутинний кліщ. Під кожен кущ восени кладуть відро-два перегною і загортають його культиватором або сапою.

Міжряддя 2,5–3 м дозволяє механізувати більшу частину роботи: культиватор, дискову борону, окучник і мульчувач для скошування трави. Високу шпалеру обприскують вентиляторним обприскувачем, бо штангою верх рослин не дістати.

Ширина трактора разом із колесами має бути до 1–1,2 м. На міжрядді 2,5–3 м з обох боків тоді лишається 0,7–0,9 м запасу до пагонів, і культиватор не зачіпає кущі. Потрібні задня навіска і ВВП для обприскувача й мульчувача. Розвертатися доведеться на поворотній смузі завширшки 4–5 м, тож довга машина з великим радіусом повороту тут не годиться. Під ці умови підходить компактний кубота трактор на 17–24 к.с. з колією до 1,1 м: він тягне і культиватор на одне міжряддя, і вентиляторний обприскувач на 200–300 л.

Збирання і сушіння

Стиглу шишку впізнають на дотик. Вона стає сухуватою і пружною, шелестить, якщо її стиснути, а лусочки не розсипаються. Розкрийте кілька шишок: залозки з луплином усередині мають бути жовтими й липкими, з сильним запахом. Строк припадає на кінець серпня і вересень залежно від сорту.

Зібрати плантацію треба за 7–10 днів. Перестиглі шишки буріють і розкриваються, луплин із них висипається, і такий товар броварня не візьме. На малому хмільнику пагони зрізають біля землі, знімають шпагат із дроту і обривають шишки вручну вже на землі.

Сушать при 50–60 °C до вологості близько 8–10 %. Шар на решітці сушарки тримають 20–30 см і постійно провітрюють, щоб волога виходила, а шишки не запарювались. Готовність перевіряють пальцями: стрижень висушеної шишки ламається з легким тріском. Якщо він гнеться, сушіння продовжують. Пересушені шишки кришаться, недосушені плеснявіють у пакуванні.

Урожай сильно залежить від сорту, віку плантації, висоти шпалери і погоди року. Орієнтовно з сотки дорослого хмільника на повній шпалері знімають 10–20 кг сухих шишок, на шпалері 4–5 м помітно менше. Рахуйте на нижню межу, поки не зберете свій третій урожай.

Збут: що хоче броварня

Основні покупці хмелю з приватного господарства — крафтові броварні і домашні пивовари. Невеликі обсяги беруть аптеки та виробники фіточаїв. Броварня перевіряє партію за такими ознаками:

• сорт або хоча б тип (ароматний чи гіркий), підтверджений походженням садивного матеріалу;
• вологість, колір шишок і аромат без затхлості та запаху сіна;
• пакування у вакуум або з азотом, щоб луплин не окислювався;
• зберігання в холоді: у морозильній камері або при 0…+4 °C;
• дата збору на кожному пакеті.

Домовлятися з покупцем варто ще до закладки. Надішліть пробний зразок першого врожаю, узгодьте обсяг на рік і формат: цілі шишки чи гранули. Гранулювання вимагає окремого обладнання, і більшість броварень працює саме з гранулами, тож цей етап краще обговорити заздалегідь.

Найдорожча помилка трапляється вже після збирання: шишки сушать на горищі, зсипають у мішки і через пів року пропонують броварні. За цей час аромат вивітрюється, луплин окислюється, і партію повертають. Якщо холодильної камери під урожай немає, домовляйтеся з покупцем про відвантаження одразу після сушіння.